ГОЛОДОМОР...за межею розуміння 🤦
Сталінський режим шукав шляхи розтоптати Україну. Морили голодом, бо уже не знали, як зупинити те українське село. Село, яке розвивалося і було вірним осередком збереження українськості. Часто без грамоти, але з великою любов'ю до землі, селяни наживали майно
і щастя
, одягаючи вишиванки та співаючи українських пісень ![]()
![]()
![]()
"Чорним болем пече серце" усвідомлення...![]()
Єдине бажання - поїсти. Єдина мрія - окраєчок хліба
, бо затеруха з гнилих буряків, яблук, кавунів і перетерта трава уже набридли. А ще стає страшно заснути, бо може не стати сил прокинутися...
"Чорним болем пече серце"
- під такою назвою в бібліотеці ліцею відбулася "Вечірня розмова про голодомор при свічках" мешканців гуртожитку з викладачем історії Оксаною Редчиць, організована бібліотекарем Тетяною Качан ![]()
Згадали багато, але не все...
Вечірнє мерехтіння свічок нагадало ту темряву, в яку був занурений український народ в 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 рр.
Пам'ятаймо ![]()
О 16:00 23 листопада запалімо свічку пам'яті ![]()